Захар Карпович Слюсаренко (16 вересня 1907, Зміїв — 6 квітня 1987, Київ) — радянський офіцер, генерал-лейтенант, двічі Герой Радянського Союзу.

Народився 16 вересня 1907 року у місті Змієві (нині Харківської області України) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1929 року. Закінчив Вищу школу профруху і працював на скляному заводі. У Червоній Армії з 1932 року. У 1934 році закінчив Орловську бронетанкову школу.

На фронтах радянсько-німецької війни з серпня 1941 року. До 1942 року командував танковим батальйоном на Південно-Західному і Брянському фронтах, а потім, до лютого 1944 року — 168-ю танковою бригадою на Сталінградському і окремим танковим полком на Ленінградському фронтах.

З лютого 1944 року З. К. Слюсаренко командир 56-ї гвардійської танкової бригади на 1-му Українському фронті. Гвардії полковник Слюсаренко вміло керував бригадою при форсуванні на початку серпня 1944 року річки Вісли, в боях за захоплення і розширення плацдарму на лівому її березі на південь від міста Сандомир.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року, за мужність і героїзм, проявлені в боях з німецько-фашистськими загарбниками, Слюсаренко Захару Карповичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4650).

За успішні дії бригади в боях за Берлін, особисту мужність і самовідданість Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року гвардії полковник Слюсаренко Захар Карпович нагороджений другою медаллю «Золота Зірка».

У 1949 році З. К. Слюсаренко закінчив Курси удосконалення офіцерського складу при Військовій академії бронетанкових і механізованих військ, у 1957 році — Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова (Військової академії Генштабу). У 1960—1965 роках — заступник командувача Північною групою військ. У 1963 році йому присвоєно військове звання «генерал-лейтенант танкових військ». З 1965 року — в запасі.

Жив у Києві. Помер 6 квітня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.