Мико́ла Щорс (* 25 травня (6 червня) 1895 — †30 серпня 1919) — військовий діяч родом зі Сновська (тепер Щорс) Городнянського повіту на Чернігівщині.

1909 року закінчив церковнопарафіяльну школу в Сновську і 1910 року з другої спроби вступив до Київської військово-фельдшерської школи, яку закінчив в липні 1914 року. В серпні того ж року призначений фельдшером 3-го окремого мортирного дивізіону Віленського військового округу. В жовтні 1915 року переведений на службу до 227-го піхотного запасного батальйону. На початку 1916 року відряджений до військового училища у Вільно. В зв'язку з евакуацією училища до Полтави, продовжив навчання в Україні і по закінченні отримав звання прапорщика та посаду в 142-му піхотному запасному полку.

Політичні уподобання Щорса після демобілізаціі — на боці соціалістів-революціонерів, що й зумовило його ставлення до подій в Україні: він не сприйняв окупацію австро-німецькими військами, з якими ще зовсім недавно бився на фронті, та одночасно вороже поставився до більшовиків, які підписали Берестейську угоду з країнами Четверного союзу про замирення. До наших днів не дійшло скільки-небудь достовірних документів про його участь у Семенівському партизанському загоні, що воював з німецькими загарбниками на Чернігівщині в березні 1918 року, але про це є згадки в мемуарній літературі.

Після короткострокового перебування на Середньому Поволжі поблизу Самари та Ставрополя в кінці серпня 1918 року він з'явився в нейтральній смузі, де зайнявся організацією повстанських загонів. Як засвідчили очевидці, відтоді і надалі він проявляв нетерпимість до есерів і всіляко намагався позбутися їх з лав повстанців.

З 22 вересня 1918 року — командир Богунського полку в складі Першої української радянської дивізії. Від листопада 1918 року Микола Щорс одночасно з посадою командира полку суміщав обов'язки командира 2-ї бригади, до складу якої крім Богунського входив також і Таращанський полк. 6 лютого 1919 року о 10-й годині ранку Богунський полк під його командуванням осягнув Київ. Начальником гарнізону було призначено Локотоша, комендантом міста — Щорса (обов'язки виконував до середини лютого).

Наказом по Групі військ Київського напрямку № 18 від 6 березня 1919 року замість Локотоша начальником 1-ї дивізії призначається Щорс.

Загинув 30 серпня 1919 року близько сьомої вечора під час бою проти 13-го полку 7-ої бригади II-го корпусу УГА біля села Білошиці, нині село Щорсівка Коростенського району на Житомирщині. Похований у вересні 1919 року на православному Всехсвятському цвинтарі міста Самара (в минулому — місто Куйбишев). 10 липня 1949 року після офіційної ексгумації, що засвідчено актом, прах перенесено на міське кладовище.