ЗМІЄНКО Всеволод Юхимович  (16.10.1886-30.10.1938) - генерал-хорунжий Армії УНР

   Народився в Одесі. Закінчив Київське піхотне юнкерське училище (1907), Миколаївську академію Генерального штабу (1913). Після закінчення академії служив у 59-му піхотному Люблінському полку (Одеса) для здобуття ротного командного цензу У складі полку вирушив на фронт. У бою 26.08.1914 р. був поранений у груди (за цей бій 10.11.1915 р. був нагорожениний Георгіївською зброєю). Після одужання — молодший ад'ютант штабу 60-ї піхотної дивізії. З 31.08.1915 р. — старший ад'ютант штабу 39-го армійського корпусу. З 14.06.1917 р. — начальник штабу 83-ї   піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії - підполковник.

  З 20.12.1917 р. — начальник штабу Одеської гайдамацької дивізії військ Центральної Ради 3 01.03.1918 р. — військовий комендант Одеси. З 15.03.1918 р. —голова військового відділу Головного комітету Херсонщини, Таврії та Катеринославщини. З 04.1918 р. — голова демобілізаційного комітету на Херсонщині Згодом — помічник губернського коменданта Херсонщини 3 13.12.1918 р — начальник штабу 3-го Херсонського корпусу. З 10.02.1919 р. — в. о. командувача Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. З 03.1919 р. — командувач Східного фронту у складі Південно-Східної групи Дієвої армії УНР. 06—07.1919 р. — голова комісії з ліквідації справ Східного фронту. З липня 1919 р. — начальник штабу 10-ї пішої дивізії Січових стрільців Дієвої армії УНР. 01.12.1919 р. був інтернований польською владою у Луцьку. З 08.02.1920 р. — начальник штабу 1-ї (з 21.03.1920 р. — 6-ї Січової) дивізії, що формувалася у фортеці Брест-Литовський з вояків Дієвої армії УНР, інтернованих польською владою на початку грудня 1919 р. 21.04.1920 р був підвищений до рангу полковника 3 1921 р — генерал- хорунжий.

  З березня 1927 р. — начальник 2-го розвідувального відділу Генерального штабу Військового  міністерства УНР в екзилі.

Помер та похований у Варшаві, на цвинтарі Воля, kwatera(квартал) 36

Автор фото - Krzysztof Menel