Олександр Загродський народився 10 квітня 1889 року в с. Зеленьків Уманського повіту.
Закінчив 3 класи Київської духовної семінарії.
1912 р. зарахований солдатом 74-го піхотного Ставропольського полку (Умань). Молодший унтер-офіцер, старший унтер-офіцер, прапорщик.
Учасник Першої світової війни. Мав три поранення, дослужився до чину — штабс-капітан.
З листопада 1917 р. — командир полку ім. гетьмана Петра Дорошенка, Київського вартового полку військ Центральної Ради. Учасник боїв проти військ Муравйова під Конотопом і Дарницею, в обороні Києва.
З 9 лютого 1918 року — командир 1-го Запорізького куреня. З 15 березня 1918 — 1-го Запорізького полку армії УНР. Наприкінці березня 1918 призначений комендантом Запорізького ім. гетьмана П. Дорошенка піхотного полку.
За Директорії (з листопада 1918) — очолював Запорізьку дивізію у складі Запорізького Корпусу, генерал-поручник Армії УНР.
З травня 1919 року — командир 6 дивізії Запорізької Групи Армії УНР.
В грудні 1919 — травні 1920 рр. — командував Волинською Групою Армії УНР під час Першого Зимового походу. У лютому 1920 р. Армія УНР прийшла до Холодного Яру. 12 лютого в с. Медведівці командувач Армії УНР Михайло Омелянович-Павленко скликав нараду командирів та начальників штабів дивізій, що брали участь у Зимовому поході та отаманів Холодного Яру. На нараді були присутні видатні українські воєначальники Юрко Тютюнник, Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Головний отаман Холодного Яру Василь Чучупака та інші.
5 травні-листопаді 1920 року — командир Волинської дивізії (під час радянсько-польської війни). Протягом деякого часу виконував обов'язки заступника головкомандуючого Армії Української Народної Республіки генерала Михайла Омеляновича-Павпенка.
Після відступу Армії УНР за Збруч — інтернований у Польщі. Опікувався групою інтернованих українських вояків у Вадовицях (до лютого 1921 р.)
На еміграції жив у Польщі та Австрії.
З 1949 — у США. Помер у Нью-Йорку 4 серпня 1968 року.
