Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович (9 липня 1890, Миколаїв — 1929, Рівне), полковник Армії УНР, голова Української військової ветеринарної управи, член Української Ради військових депутатів, член Української Центральної Ради.

Народився у Миколаєві, виріс у Варшаві. Після закінчення гімназії мав намір здобути освіту в Бельгії. Але був заарештований. Після звільнення вступив до Варшавського ветеринарного інституту. У 1912 році Вротновський-Сивошапка одружився з Надією Василівною Філонович. Першого сина Гордія, який закінчив Рівненську гімназію, розстріляли німці. Другою дитиною була донька Тетяна, третьою — Ольга, останнім був син Богдан, який пізніше був вивезений разом з матір'ю в далекий Томськ.

Будучи студентом Варшавського ветеринарного інституту працював серед солдат-українців і разом зі своїми товаришами ознайомлював їх з українською літературою й історією. У студентській громаді він був одним із найбільших організаторів спектаклів та концертів українською мовою.

Згуртував українців — ветеринарних лікарів і фельдшерів в Українську військову ветеринарну управу, яку й очолював, не зважаючи на молодий вік.

Брав найактивнішу участь у подіях 1917—1920 рр., коли український народ боровся за свою незалежність, організовуючи армію, передаючи досвід молодим. Був членом Української Центральної Ради.

Після поразки української революції в 1920 р. Вротновський-Сивошапка разом зі своєю родиною виїхав до Варшави, де був батьків будинок. Щоб утримувати родину, йому довелося працювати на нічних роботах. Потім родина переїхала в місто Бидгощ. Згодом український емігрант опинився в невеликому містечку Мрочі, де матеріальні умови стали трохи кращими, і Кость міг не лише утримувати родину, але й надавати допомогу своїм товаришам по зброї, котрі були інтерновані в Польщі.

Тут він читав лекції в господарській школі. Родина врешті-решт переїхала у Рівне, де Вротновський-Сивошапка певний час працював головним ветлікарем. Брав активну участь у громадському житті Рівного, зокрема став ініціатором створення «Мистецького товариства», що дало можливість організувати виставки праць українських митців. Він був головою батьківського комітету Рівненської української приватної гімназії.

Мешкаючи в Рівному, Костянтин Германович відшукав могилу генерал-хорунжого, командувача Дієвої армії Української Народної Республіки Василя Тютюнника. І, мабуть, з його ініціативи на могилі генерала на кошти учнів української приватної гімназії було споруджено пам'ятник, який чудом зберігся до наших днів.

Перед смертю Вротновський-Сивошапка заповів поховати його поруч із могилою славного командира Василя Тютюнника. На похорон з'їхалося чимало людей, у тому числі багато колишніх вояків та командирів УНР. Священик у своїй проповіді-прощанні сказав: <По тому великому згромадженню людей і великій кількості слів бачу, що ховаємо незвичайну людину.

Автор фото- Володимир Кукурудза

Заходами ініціативи "Героїка" у червні 2012 року на могилі полковника з"явився т.зв."петлюрівський хрест" і новий надгробок.