Урбан-Вовк Марія Олександрівна(19.01.1895,Київ-8.06.1973,Філадельфія,США)- сестра-жалібниця Армії УНР, Лицар Ордену Залізного Хреста і Ордену Симона Петлюри.

Освіту одержала в Києві, закінчивши семінар Титаренка та акушерський курс. Від 1910 р. була членом Українського клюбу "Родина”, де виконувала, відповідно до своєї спроможности, таємні доручення організації.

З вибухом 1-ї Світової війни М. Вовк записується на курс Червоного Хреста, після його закінчення працює в міській лікарні в Києві, а потім скеровується на російсько-румунський фронт. У 1917 р. із групою старшин повертається до Києва і як медсестра зголошується до Богданівського полку. Одначе, службу довелося виконувати при Залізнічному корпусі, яким командував отаман Бень, а потім у повстанському загоні отамана Юрія Тютюнника і 4-й Київській дивізії, в лавах якої бере участь у 1-му Зимовому поході.

Наприкінці 1920 р. пані М. Вовк одержує від генерала Ю. Тютюнника наказ нелегально перейти в запілля ворога і в Києві довідатися про долю українських старшин і козаків, котрі дісталися до большовицьких рук. Це завдання пані М. Вовк виконала. [З’ясувалося, що] всіх полонених вояків було розстріляно. За спокій їх душ у соборі св. Софії було відправлено панахиду, після якої почалися арешти її організаторів та учасників. Серед арештованих була і пані М. Вовк. Щасливому випадкові завдячували заарештовані, що залишилися живі.

У січні 1921 р. пані М. Вовк нелегально переходить кордон до Польщі. Тарнів, Щипйорно, Каліш, який залишає вона аж у 1935 році, а потім і Варшава – це період її життя, заповнений опікою над хворими, інвалідами і студентами, якій посвячує вона весь свій вільний від зарібкової праці час. 

У 1950 переїздить до США.

Померла у Філадельфії 8 червня 1973р,похована у Саут-Баунд-Брук.