Святослав Олександрович Шрамченко (*3 травня 1893, Баку — †24 червня 1958, США), військовий і громадський діяч, капітан-лейтенант УНР.

Народився Святослав Шрамченко 3 травня 1893 року на Кавказі, в Баку, де у той час по закінченні Київського університету вчителював його батько Олександр Шрамченко (1859—1921), відомий культурний діяч, етнограф, збирач фольклорних матеріалів і редактор «Українського Етнографічного Збірника». Родина Шрамченко походила із старовинного чернігівського шляхетського роду. 

Закінчив першу класичну гімназію в Києві, згодом Гардемаринську Школу і Воєнно-Юридичну Академію в Петрограді. В 1916 році на лінійному кораблі «Імператриця Марія» проходив учбові плавання на Чорноморському флоті. В 1917 році служив в ранзі мічмана на Балтійському флоті. Після Лютневої революції допомагав старшому лейтенанту Михайлу Білінському українізувати екіпажі Балтійського флоту

У січні 1918 року приїздить до Києва та поступає на службу до Генерального секретаріату морських справ, який очолював Дмитро Антонович. 

Залишається на українській службі після антигетьманського перевороту.

За часів Директорії на протязі 1919 року Шрамченко короткочасно знаходиться в складі створеного 9 квітня 1919 року одного з швидкоплинних соціялістичних урядів С.Петлюри відповідальним за господарство

З 24 квітня до кінця травня 1919 року він був заступником Міністра, а в червні 1919 року тимчасово виконував обов'язки Міністра морських справ УНР.

3 липня він знову заступник Міністра і бере активну участь з формування Дивізії морської піхоти на Прикарпатті. Створює у Кам'янець-Подільському Гардемаринську школу і призначається ад‘ютантом школи — заступником її директора. У складі дивізії морської піхоти він брав участь у зимовому поході армії УНР в 1919–20 роках.

З 19 травня 1920 року до 10 грудня 1921 року він очолює Генеральний морський штаб, функції якого виконував організаційно-тактичний відділ Військово-Морської Управи. Після поразки Української армії в кінці 1920-го року, він був інтернований до польських таборів, де увійшов до складу Всеукраїнської Національної Ради і Головного командування. 

Плідно працював як військовий (воєнно-морський) історик і публіцист, автор розвідок і статей з історії світового та українського морського флоту 1917 — 1920 pp Автор багатьох відомих публікацій з української воєнно-морської мемуаристики.

Похований у Саут-Баунд-Брук,США.