 Володи́мир Са́льський (1883, Острог — 1940, Варшава) — Полковник генштабу, працював у відділі генерала Юнаківа (1918 р.), командував Запорізькою групою у Кам'янець-Подільській операції УНР (1919 р.), згодом генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився в м. Острог на Волині у дворянській родині. Закінчив Віленське військове училище (1906), Миколаївську академію Генерального штабу (1912). Учасник Першої Світової війни, підполковник російської армії. У 1917 — старший ад'ютант 12-ї російської армії на Північному фронті. З грудня 1917 року — на українській військовій службі, начальник штабу 1-ї Сердюцької дивізії військ УНР. У січні 1918 року — начальник штабу особливого коменданта Києва, начальник штабу Київського військового округу. Учасник вуличних боїв з більшовиками у Києві на початку 1918 року. За Гетьманату 1918 року — начальник учбового відділу Головної Шкільної управи Генерального штабу. На початку 1919 року — очолив Головну Шкільну управу. З травня 1919 року — командувач Запорізької групи Армії УНР. З вересня 1919 року — командувач Армії УНР, з листопада 1919 — міністр військових справ УНР. З вересня 1920 року — у відставці. Наприкінці 1920 — інтернований у польських таборах. На еміграції оселився у Варшаві. Активний учасник громадсько-політичного життя української діаспори, військовий міністр УНР в екзилі. Член Українського Центрального Комітету у Варшаві.
Помер і похований у Варшаві, цвинтар православний на Волі, кв.36 
| 
