Панч Петро́ Йо́сипович  (справжнє прізвище — Панченко; * 4 липня 1891, Валки — †1 грудня 1978, Київ) — український письменник групи «Плуг», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Сотник Армії УНР, командир батареї. 

Походив з родини заможнього селянина м.Валки Харківської губернії. У 1916 р. закінчив Сергіївське Одеське артилерійське училище. З листопада 1918 р служив під українськими прапорами - у важкому гарматному дивізіоні Запорізького корпусу - спочатку військ Директорії, згодом - Дієвої Армії УНР. У "запорожцях" сотник Панченко перебував до грудня 1919р. Потім пішов за Волинською революційною радою та отаманом Омеляном Волохом. Разом із Червоною Гайдамацькою бригадою отамана Волоха потрапив до Червоної Армії та закінчив війну уже командиром 180-го легкого гарматного дивізіону 60-ї стрілецької дивізії РСЧА.

Автор багатьох художніх творів. Особливий інтерес викликає повість "Голубі ешелони"(1928), в якій Панч описує події в частині Дієвої Армії УНР в лютому 1919, використовуючи власний жттєвий досвід. Панч по суті є прототипом головного героя повісті - сотника Лец-Отаманіва. 

Помер у Києві, похований на Байовому цвинтарі.

Скульптор Анатолій Кущ