Леоні́д Ма́ркович Мо́сендз (* 2 жовтня 1897, Могилів-Подільський, Вінницька область,— † 14 жовтня 1948, Бльонау, Швейцарія) — український поет, прозаїк, есеїст, гуморист (спільно з Ю. Кленом — під псевдонімом Порфирій Горотак).

Народився у м. Могилеві-Подільському в родині державного урядовця. 1915 р. закінчив у Вінниці учительську семінарію.

Леонід Мосендз в 1917 році перебував як поручик царської армії в одному з сіл в Карпатах. Під час свого мешкання у М. Ломацького Мосендз почав читати "Кобзаря” Т.Г.Шевченка, "Історію України – Руси” М.Грушевського. Спочатку, він не тільки не сприймав себе українцем, М.Ломацький пише, "цей процес переходу з позицій "російського патріота” на позицію українського націоналіста тривав у нього довгий час і не без душевної боротьби…”
Вісімнадцятий рік Леонід Мосендз зустрічає вже у лавах армії УНР, в складі Наливайківського полку, 1-ої Запорізької Дивізії. Вчителював, знову повернувся до армії, в якій пробув до 20 листопада 1920 року, разом з якою був інтернований до Польщі.

 З польської Ченстохови у 1922 році переїхав до Чехословаччини, де 1923/24 p. закінчив гімназію і вступив на хіміко-технологічний факультет Української господарської академії в Подєбрадах. 1928 р. одержує тут диплом інженера-технолога й залишається в УГА асистентом.

У 1931 р. він захищає докторську дисертацію з проблем переробки нафти, працює в лабораторіях. У час пробудження Закарпаття Мосендз у 1937/38 p. викладає в Державній академії в Сваляві, а після окупації Закарпаття переїжджає до Братислави. У 1945 р. виїздить до Австрії. У м. Інсбруку Мосендз заприятелював з Ю. Кленом (О. Бургардтом), з яким разом 1947 р. видав (під спільним псевдонімом Порфирій Горотак) збірку пародійних віршів «Дияволічні параболи».

У 1946 р., тяжко хворий на сухоти, переїжджає до Швейцарії, де в м. Бльоне (Blonay) 1948 р. помирає, похований там же. Його спадщина багата: збірка «Зодіак» (1941), три поеми («Вічний корабель» (1940), «Канітферштан» (1945) і «Волинський рік» (1948)), три збірки новел і оповідань («Засів», «Людина покірна», «Відплата») і незавершений роман «Останній пророк» (посмертне видання 1960).

Автор фото Віталій Лісничий