Лоський Ігор Костянтинович ( 15 грудня 1900 м.Люблін — † 27 травня 1936 м.Львів).
Навчався у 2-й Українській гімназії імені Кирило—Мефодіївського товариства в Києві. Разом із іншими гімназистами у січні 1918 вступив до Студентського куреня армії УНР.
Брав участь у Бою під Крутами, в якому був важко поранений. Написав спогади про цю подію, під назвою «Крути». Згодом працював у міністерстві закордонних справ УНР.
Після Визвольних змагань на еміграції. Спочатку перебував у Відні, де у 1921 став студентом Українського вільного університету. Згодом університет переносять до Праги, де Ігор Лоський продовжує навчання до 1927 року. Під час навчання брав також активну участь в українському громадському житті, став одним із засновників товариства "Український стяг".
У 1927 році продовжує студії в Українському науковому інституті в Берліні. Навчався під керівництвом проф. Дмитра Дорошенка, що дало йому можливість значно поглибити свої знання з історії. Особливо цікавився Ігор Лоський періодом Гетьманщини, підготував монографію про Івана Богуна. У Німеччині написав праці «Українці на студіях у Німеччині в ХVI-ХVІІІ ст.ст.» (1931) й «Українські студенти в Ростоку й Кілі» (1932).
У 1932 переїхав до Львова. За сприяння митрополита Андрея Шептицького отримав посаду учителя Малої греко-католицької семінарії, де він викладав історію та французьку мову, а також одночасно обіймав посаду співредактора часопису «Хліборобський шлях».
Писав та друкував свої історичні нариси та статті в багатьох українських часописах та видавництвах, зокрема «Новий час», «Червона калина», «Нова хата», «Життя та знання». Написав ряд монографій з історії Гетьманщини ХVІІ й ХVІІІ століття.
Ігор Лоський помер раптово на 36-му році життя. Його поховали на 71-му полі Личаківського цвинтаря у Львові.
