КРАТ Михайло Миколайович (6 серпня 1892, м.Гадяч - 8 серпня 1979, м.Детройт, США) - генерал-поручник  Армії УНР. Походив з давнього козацько-шляхетського роду.Закінчив Гадяцьке повітове училище, 1-й Петроградський корпус у 1910 році, Павловське воєнне училище у 1912 році, із званням підпоручника вступив до Оранієнбаумської військової школи й став інструктором кулеметної справи в полках 2-ї пішої дивізії в Новгороді. За чотири роки служби на фронтах першої світової війни перейшов усі військові ступені від підпоручника до полковника у 1917 році. 

Після проголошення II універсалу Українською Центральною Радою вирішив закінчити службу в імперській армії, відвідав рідний Гадяч і в середині грудня 1917 року став помічником начальника оперативного відділу Київської Військової Округи і брав участь у першій українсько-більшовицькій війні (грудень 1917 - березень 1918), а відтак командував 33-м пішим Охтирським полком, був помічником командира 2-ї Запорозької дивізії, командиром 8-го Чорноморського пішого полку. У Першому Зимовому Поході на більшовицько-денікінське запілля (6 грудня 1919 - 5 травня 1920) був начальником штабу Запорозької групи і заступником командира дивізії генерала Гулого-Гуленка. Після підписання польсько-української умови і військової конвенції в квітні 1920 року і злуці військ,що брали участь в Зимовому поході з союзницькими польсько-українськими військами з Київського походу, став помічником командира Окремого кінно-гарматного дивізіону полковника (відтак генерала) Олекси Алмазова.

У тридцятих роках був нагороджений польським військовим відомством орденом за участь у більшовицькій війні 1920 року.

Навесні 1945 року став командиром 1-ї дивізії Української Національної Армії, в складі якої були в основному вояки дивізії СС „Галичина”. Після закінчення Другої світової війни разом з 12 тисячами вояків УНА попав в англійський полон і був призначений англійцями командантом табору в Белярі-Ріміні (Італія). Після розпуску табору в Ріміні проживав в Лондоні, а відтак до смерті в Детройті. За бойові подвиги в українській армії був нагороджений Орденом Залізного Хреста  та „Хрестом Симона Петлюри”. Був також автором десятків нарисів та статей, опублікованих на сторінках журналів.

Похований у Саут-Баунд-Брук,США.