Філоненко(Филоненко) Петро(12.12.1896,Волинь-01.08.1960,Детройт,США) - сотник Армії УНР, полковник Вільного козацтва.

У 18 років він пішов добровольцем на війну, навчання пройшов у 1-му Артилерійському кінному дивізіоні в Самарі, 1915 року потрапив на фронт у складі 1-ї дивізії П’ятої армії. 1917 року він у чині молодшого офіцера був у Дикій Дивізії і залишив ешелон, коли під час корніловського заколоту вона проходила Волинню.

В армії УНР він почав службу в мобілізаційному відділі комендатури міста Звягеля (Новоград-Волинська). Під час «винниченківського бунту» організував невеликий партизанський загін, а наступного року вже діяв проти Червоної Армії на залізниці Коростень–Шепетівка. Входив до складу повстанської бригади отамана Соколовського, а коли отаман загинув, був у формуваннях його сестри, «атаманші Марусі». Дії партизана Петра Філоненка привернули увагу Василя Тютюнника, який командував тоді Армією УНР (однофамільця Юрія), який дав йому директиву діяти на залізниці Коростень—Овруч—Звягель, командуючи партизанським загоном, створеним після трагічної загибелі Марусі. Зрадник видав загін, і Петро Філоненко потрапив у полон. Його доставили в штаб «Червоної пластунської бригади» карателів, у місто Лугін. Там він потрапив до рук ката, який різав його ножем, поки партизан не знепритомнів. Коли отямився, втік, згодом його врятували селяни.1920 року в складі Третьої армії Польщі на Київ наступала 6-та стрілецька дивізія полковника Безручка. Петро Філоненко приєднався до неї зі своїми повстанцями. Коли армія УНР була змушена перейти Збруч та інтернуватися, Петро Філоненко зі своїми партизанами пішов на Волинь, у рідні місця.

Перед початком 2-го Зимового по­ходу Філоненко перевів через совєтський кордон одну з бо­йових частин Тютюнника — невеликий партизанський від­діл на чолі з старшиною Київської дивізії ген. Нельговським. Після трагічного закінчення Листопадового рейду Філоненко залишається в Україні й продовжує партизан­щину.

". 12 серпня 1924 року Філоненко повертається до Польщі й стає до диспо­зиції Штабу спеціяльних завдань при Уряді УНР, до яких належали пропаганда, зв'язок, бойові акції на окупованих Москвою теренах України тощо. Цей штаб очолювали спо­чатку М. Чоботарів, а потім ген. Змієнко. Штаб цей атесту­вав Філоненка як надзвичайно хороброго старшину, який, виконуючи покладені на нього штабом завдання, не один раз переходив із своїм загоном польсько-совєтський кордон і громив у глибині окупованої України чрезвичайки та совєтську міліцію.

У роки 2-ї світової - один з організаторів Вільного козацтва, полковник.

Похований в Саут-Баунд-Брук,США.