 Сергій Федорович Єфремов народився в селі Зеленьків Уманського повіту Київської губернії в родині кандидата природничих наук Київського університету святого Володимира Федора Єфремова, рідного брата діяча УНР Сергія Єфремова. Закінчив піхотне юнкерське училище. Активний член «Просвіти». Як офіцер Російської армії (1917 — служив у 271-му запасному пішому полку) був учасником Першої світової війни, отримав кілька поранень, був нагороджений царськими орденами та медалями.
За добу УЦР Сергій Єфремов був головою Української військової ради Катеринославщини, виступав на Першому та Другому військових з"їздах у Києві. Восени 1917 року у Катеринославі очолив загін гайдамаків та вільних козаків. Від 1918 року в Армії УНР, воював проти більшовиків та білих. 1920 — підполковник Армії УНР. Після поразки національно-визвольних змагань потрапив до щойно створеної Чехословаччини.
З отриманням автономії в складі другої Чехословацької республіки очолив пост директора фінансів в уряді автономії. 15 березня 1939 полковник С.Єфремов призначений командуючим національної оборони Карпатської України, вже під час навали угорських військ. Здійснював оперативне командування загонами добровольців та «Карпатської Січі», ускладнене відсутністю зв'язку та колосальною перевагою ворога. 16 березня передав командування полковнику Колодзинському-Гузару та виїхав через Великий Бичків в Румунію.
Через Югославію повернувся у вже незалежну Словаччину, зголосився до армії та служив в ранзі майора господарської служби. Після війни опинився в американський зоні окупації, звідки виїхав до США. На чужині полковника С.Єфремова підвищено до звання генерал-хорунжого Армії УНР. Помер 18 грудня 1966 року в м. Асторія штату Нью-Йорк, похований на українському цвинтарі Св. Андрія в Саут-Баунд-Бруку.
 
| 
