 Андрі́й До́луд (15 жовтня 1893, Єлизаветград, нині Кіровоград — 6 вересня 1976, , м. Куритиба, Бразилія) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
Народився у с. Плетений Ташлик Херсонської Губернії. На військову службу вступив у 1914 році. Останнє звання у російській армії - поручик.
У 1917 році на ІІІ Всеукраїнському Військовому З'їзді був обраний до складу Всеукраїнської ради військових депутатів, перебував у розпорядженні Військового міністра Центральної Ради. На початку листопада 1918 р. сформував в Одесі загін ім. Богуна, на чолі якого вирушив до Львова на допомогу Західно-Українській Народній Республіці. Брав участь у боях за Львів, був командиром куреня у 6-й бригаді УГА, до складу якої влився загін ім. І. Богуна. Після переходу УГП через Збруч перейшов до Дієвої армії УНР. З кінця серпня 1919 року - командир першого Гайсинського пішого полку ім. С. Петлюри. Учасник Першого Зимового походу: начальник штабу Дієвої армії УНР.
З 22.05.1920 року - начальник 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.
Станом на 01.10.1922 року - у безтерміновому відрядженні. Жив на еміграції у Польщі.
У 1942 році формально очолював так зване Українське Визвольне Військо, що формувалось у складі сухопутних сил німецької армії (Вермахту). З 1943 року очолював так званий Запорізький загін (Ost-Nachschub-Bataillon 651) у складі Вермахту. У 1944 році- член Козацького штабу генерала А. Шкуро, співробітничав із А. Власовим. Після 1945 року емігрував до Латинської Америки.
Помер 6 вересня 1976 р., похований у Куритібі, Парана, Бразилія.
Джерело: http://unr.at.ua/index/0-10 |