Вівторок, 21.11.2017, 14:11
Вітаю Вас Гість | RSS

Каталог статей

Головна » Статті » 1914-1936 » Українська Галицька Армія

Вітовський Дмитро
Дмитро Вітовський (* 8 листопада 1877 — † 2 серпня 1919) — політик, сотник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник УГА, Державний секретар Військових Справ ЗУНР.

Народився 6 листопада 1887 року у селянській родині в Медусі Станіславського повіту, випускник Станіславівської гімназії та правничого факультету Львівського університету.

Член Головної Управи Української радикальної партії, організатор "Січей", голова драгоманівської таємної організації, один із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в'язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини А.Потоцького. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії, якого отримав 1908 року.

В легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир однієї з найкращих сотень. Командир однієї із сотень напівкурення Шухевича. В жовтні сотню Вітовського підпорядкували генерау Леману команиру 8-восьмої кінї дивізії яка брала участь у жовтневому наступі Австрійських військк на Галичині , наступала в напрямку з Ужка до Старого Cамбора , за словами самого Вітовського це повязання з кінотою було не надто вдалим "Важко навздігнати її, та ще й нами як єдиною піхотною чстиною закривали всі діри". Сотня Вітовського була перекинута залізничею із Чинадієва закарапаття, де проходив збір після повернення позвідувальних стеж (груп) з за лінії фронту, до Чонтонжа закарпаття, звідти добиралася пішим маршем через Ужок Сянки за кіною дивізеєю до Турки. З Турки була наплавлена до Турї чере Ісаї в Ісаї плани командування змінилися і одержала новий наказ чере Свидник добратися до Старого Кропивника, з боявми з відступаючими підрозділами російської армії вийшла з Карпат і дійшла аж до Нагуєвич де сотння мало не попала в оточення Російських військ через нескорднованість дій австрійських військ з сотнею, як пише Вітовський "боєва лінія цофнулася о 12:30 по полудні не повідомивши нас проце. Ми самі залишились шукаючи сполучення з боєвою лінією " під покровом сумерків сотня непомітно відступиа в Ясеницю-Сільну. Був стрілецьким ідеологом та одним з неформальних лідерів УСС, ініціатором стрілецького фонду. В 1916-1917 рр. разом з четарем М.Саєвичем і четарем М.Гаврилюком організовував українське шкільництво на Волині, а в 1918 - на Поділлі. В період Української держави деякий час був комендантом Жмеринки, де послідовно проводив організаційну діяльність зі створення українських державних органів влади.

Один з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командир збройних сил ЗУНР, пізніше - державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії. У травні 1919 року - член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням Державного секретаріату мала домагатись припинення агресії Польської держави проти ЗУНР.

Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія). До недавна вважалося, що він загинув 4 серпня 1919 р., проте київський історик П.П.Гай-Нижник на підставі раніше невідомих документів встановив, що Д.Вітовський загинув 2 серпня 1919 р. Похований перший державний секретар військових справ ЗУНР був у Берліні 14 серпня 1919 року на цвинтарі Гугенотів.

Видавав офіційну газету українських січових стрільців «Шляхи».

Мав письменницький хист. Найчастіше виступав під псевдонимом Гнат Буряк.

1 листопада 2002 року його прах урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі у м.Львів.

Категорія: Українська Галицька Армія | Додав: andriy (02.12.2010)
Переглядів: 693 | Теги: Вітовський, Личаківське, Україна, Львів | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Пошук
Статистика