 Кущ Віктор Максимович(10.11.1878-21.11.1942) - генерал-хорунжий
Армії УНР.
Народився у м. Олександрівськ Катеринославської губернії (нині — Запоріжжя).
Закінчив Олександрівське міське училище, Одеське піхотне юнкерське училище A904). Служив у 15-му стрілецькому полку. Закінчив Імператорську Миколаївську військову академію за 1-м розрядом A912). З 08.1916 р — підполковник. У 1917 р — начальник штабу 10-ї Сибірської стрілецької дивізії. Під час Першої світової війни був контужений (08.07.1917) та отруєний газами (10.071917).
З серпня 1918 р. — начальник оперативного відділу штабу 1-го Волинського корпусу Армії Української Держави. З 13.11.1918 р. — начальник штабу 13-ї пішої кадрової дивізії.
З 01.01.1919 р — начальник організаційного відділу Головного управління Генерального Штабу Дієвої армії УНР. З 0703.1919 р. — начальник частини розвідки розвідчого відділу штабу Дієвої армії УНР. З 01.05.1919 р — начальник штабу 1-го дієвого корпусу Дієвої армії УНР. З 02.06.1919 р. — начальник штабу 1-ї Північної дивізії Дієвої армії УНР. З 27071919 р. — начальник штабу Запорізької групи Дієвої армії
УНР. У грудні 1919 р був інтернований польською владою. З 19.03.1920 р. — т. в. о. начальника мобілізаційного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. З 19.03.1920 р. — начальник організаційного управління Генерального штабу УНР. З 07.07.1920 р. — начальник 1-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. З 05.10.1920 р. — генерал-хорунжий. З березня 1927 р. — начальник Генерального штабу при Військовому міністерстві уряду УНР в екзилі.
З серпня 1927 р. — головний редактор військово-наукового часопису «Табор», що видавався до початку Другої світової війни. Помер у Варшаві, похований на православному цвинтарі Воля.
Фото Олеся Маслака. 
| 